Наприклад, 19.08.2022
Наприклад, 19.08.2022
Наприклад, 19.08.2022
Наприклад, 19.08.2022
Наприклад, 19.08.2022

Виступ Віцепрем‘єр-міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова на інавгураційному саміті Кримської платформи Панель: Реінтеграція Криму через захист прав людини та сталий розвиток

Опубліковано 24 Серпня 2021 року, о 10:00

Доброго дня. Вітаю усіх.

Для мене честь і велика відповідальність розпочинати дискусію у такому поважному товаристві. І я хотів би запропонувати контекст, у якому, на мій погляд, слід розглядати тему сьогоднішньої розмови.

Згадаймо, яким порядком денним жив український Крим до 2014 року?

У якості візуального образу уявіть величезний круїзний лайнер біля Ялти.

До початку тимчасової російської окупації Крим був територією миру. Відкритою і цікавою для світу завдяки різноманіттю. Поєднанню різних культур, фантастичної природи та історії кількох цивілізацій.

Російська окупація все змінила. З круїзного лайнера півострів перетворився на авіаносець «Адмірал Кузнецов», з якого здіймається стовп чорного диму.

Все, що відбувається на півострові зараз, описується словами «мілітаризація» і «воєнний злочин». Дії Росії у Криму – це облаштування військового плацдарму, з якого здійснюється експансія.

З опорою на захоплений Крим Росія вже де-факто захопила Азов, намагається окупувати увесь простір Чорного моря, здійснює військові операції на Близькому Сході та в Африці, посилює тиск на Балкани.

Росія виокремлює і системно переслідує групи, які можуть завадити її далекосяжним планам. Саме у такому контексті слід розглядати політику Москви щодо українців Криму та кримських татар. І саме це визначає ступінь небезпеки, у якій перебувають наші громадяни.
Стосовно етнічних українців в Криму Росія на практиці демонструє, що таке кремлівська доктрина «один народ». Це - тотальна асиміляція і знищення усього, що може створювати суб’єктність.

Українці – друга за чисельністю етнічна громада на півострові, майже 600 тис. осіб. Ще у 2014 р. російська влада штучно «зменшила» у статистиці кількість українців на 40%. А також у 3 рази знизила кількість осіб, які називали українську мову рідною.

На сьогоднішній день:

● Знищено українську та україномовну освіту;

● Українську мову де-факто заборонено у публічному просторі;

● Знищено українські медіа, громадянські та політичні осередки. Замість них створено імітаційні структури для трансляції російських наративів;

● Українських активістів і журналістів переслідують, кидають у тюрми за сфабрикованими справами. Впевнений, шановний представник «Радіо Свобода» зупиниться на історії Владислава Єсипенка;

● Під постійним тиском знаходиться громада Православної церкви України.

Тобто, порушені усі можливі права. На освіту, на свободу слова, на свободу совісті, нарешті – на особисту безпеку та життя.

Українців, які відмовляються бути «одним народом», перетворюють на «шпигунів» та «терористів».  

Кримських татар Росії складно зобразити як частину їхнього «одного народу». Тому до них застосовуються інші форми дискримінації - за етнічною та релігійною ознакою. Незгодні миттєво стають «екстремістами». Про це детальніше говорили колеги на іншій панелі. Як і про те, що Росія свідомо змінює склад населення, що прямо визначене як воєнний злочин.

Таким чином, на півострові йдеться про системний конфлікт: військова база проти громад та осіб, що сприймаються окупантами як загроза.

Замість миру і розмаїття – війна, «один народ», гетто для інакших.

Це те, що Росія робить прямо зараз. Фактично, це форма геноциду…

Не варто перебувати в ілюзії, що м’яке ставлення до окупації Криму дозволить залучити Росію до якоїсь коаліції. Це не realpolitik, як комусь здається. Це – самообман. Такий підхід зруйнує будь-яку коаліцію. Адже агресор, який не отримує відсічі за ігнорування правил, йде далі. Які мотиви у Росії зупинятися, якщо її не зупиняють? А натомість будують «Північний потік- 2»?

Просто зараз відбувається аншлюс Білорусі, яка стає російським проксі. Три держави ЄС і НАТО фактично оточені, четверта – Польща – під великим тиском. На них вже здійснили атаку нелегальними мігрантами. І це значно ближче до Берліну чи Відня, ніж Крим чи Донецьк з Луганськом.

Отже, які кроки необхідні?

По-перше, щоб повернути наших людей і території, необхідно зберігати контакти з нашими громадянами і демонструвати, що Україна їх чекає. Також варто усвідомлювати, що час іде. Не буде повернення Криму зразка 2014 року до України зразка 2014 року. Зростає нове покоління. Воно не матиме спогадів про Україну, але повинно бачити в Україні кращу альтернативу. Це - завдання для влади і суспільства.

Ми повинні на підконтрольній Уряду території діяти так, щоб ця альтернатива дійсно була. Це питання розвитку і реформ, зокрема, судової.
По-друге, я майже два роки беру участь у переговорах з росіянами і переконався, що вони – прагматики. Треба зробити ціну окупованого Криму для Росії неприйнятною. Тоді будуть умови для зміни курсу російського керівництва. Це посилення санкцій проти Росії за окупацію та порушення прав, дотримання політики невизнання.

Тут дуже важлива роль міжнародної спільноти. Адже деокупація та реінтеграція Криму – це питання загальноєвропейського інтересу, європейської безпеки. Місія Кримської платформи – бути інструментом міжнародної консолідації і координації дій.

Щоб це сталося, треба бути послідовними.
Перший напрямок – це зміцнення обороноздатності України. Включення до системи колективної безпеки, розвиток двостороннього співробітництва та власного оборонного потенціалу. Цей аспект – у фокусі іншої панелі.

Другий напрямок – це політико-дипломатичний і юридичний фронт.

Саме в цьому ракурсі права людини стають одним з головних критеріїв.

Зупинюся на тому, що ми вже робимо, і які подальші кроки.

Перше. Головний запит у людей як на вільних, так і на тимчасово окупованих територіях – це справедливість і визначеність. Щоб сформувати відповідь на ці запити, Міністерство реінтеграції розробило законопроект про засади державної політики перехідного періоду. Його вже зареєстровано у парламенті. Важливість цього законопроекту доведена бурхливою реакцію російського керівництва.

Ми пропонуємо реалізувати в українському законодавстві принципи ООН і застосувати до усіх тимчасово окупованих територій. Принципи відповідальності та амністії. Конвалідації правочинів тощо. Вони будуть покладені в основу майбутнього врегулювання.
Друге. Право на справедливість і правосуддя.
Ми надаємо державну підтримку особам, яких незаконно переслідує Росія. Сплачуємо компенсації тим, кого вдалося звільнити.
Ми підтримуємо ідею ухвалення закону «про захист політв’язнів». Але тут остаточне рішення за Парламентом. Наразі ми розробили кардинальні оновлення до діючих актів Уряду. Їх мета - збільшення допомоги, забезпечення психологічної реабілітації, підтримки громадських організацій, які опікуються бранцями та їхніми родинами.

Щоб у майбутньому гарантувати право на справедливість і правосуддя, ми створюємо спеціальну установу – Український національний центр розбудови миру.  Серед його завдань - накопичувати докази порушення прав. Центр офіційно запрацює в цьому році.

Минулого тижня разом з колегами з МЗС, Мінюсту та Генеральної прокуратури було обговорено створення механізму міжвідомчої координації на юридичному фронті боротьби з Росією. Це посилить позицію України.

Третє. Право на свободу слова та інформацію.
Цього року ми змінили підходи, щоб посилити інформаційний вплив України. Зокрема, державну підтримку отримали одразу три телеканали, які мовлять на Крим. Два з них - вперше.

Але російська пропаганда впливає і на Херсонщину. Щоб зменшити цей вплив, ми започаткували проект, мета якого – забезпечити у кожній оселі в зоні ризику доступ до широкосмугового Інтернету та українського телебачення. Це стосується і півдня, і сходу України.

Мінцифри вже прокладає магістральні лінії. Далі – «остання миля» кабелю до кожної домівки, і це завдання на наступний рік. Про цю ідею я розповідав пані Катарині Матерновій, здається, у травні у Брюсселі. З того часу у нас значно більше конкретики.

Спільним викликом  багатьох європейських країн є вплив пропаганди з Москви на російськомовні громади. Ми вважаємо доцільним створити проєвропейський міжнародний російськомовний канал. Який би працював заради спільної мети і доносив збалансовану інформацію. Україна може зробити свій внесок. У нас є досвід і немає мовного бар’єра.

Четверте. Право на етнічну самобутність.
Півтора місяця тому Верховна Рада ухвалила закон про корінні народи України. Найближчим часом ми плануємо на рівні Уряду затвердити абетку кримськотатарської мови на основі латинської графіки і стратегію розвитку цієї мови. Представники корінного народу очікували цього 30 років.

Водночас з огляду на загострення у Москві хвороби під назвою «один народ» є потреба значно посилити увагу до захисту прав українців Криму. Ми плануємо активізувати співпрацю з організаціями українців, які були змушені виїхати з окупованого півострова. І закликаємо партнерів звернути особливу увагу на цей напрям, підтримати його на міжнародному рівні.

Крім цього, ми залучаємо дітей з тимчасово окупованих територій до українських вишів, спрощуємо доступ до державних послуг і сервісів тощо. Зокрема, ми працюємо над спрощенням процедури отримання першого українського паспорта для дітей з тимчасово окупованих територій, яким виповнюється 14 років.

З точки зору розвитку тієї ж Херсонщини, ми вже маємо алгоритм дій, відпрацьований для Сходу. Минулого тижня Уряд схвалив Стратегію економічного розвитку Донецької і Луганської областей. У ній запропоновано модель створення нової економіки у регіонах, які зазнали втрат від війни. В основі підходу – забезпечення максимально сприятливих умов для інвесторів.

Підсумовуючи. Незважаючи на те, що ситуація непроста, особисто я сповнений оптимізму.
Адже 35 років тому здавалося, що Радянський Союз – це нездоланний колос. А завтра ми святкуватимемо 30 років Української Незалежності.

Ставлення України до проблеми Криму змінилося. Цей саміт – одне з підтверджень, що ми будемо боротися. І ми вдячні партнерам за підтримку. Зокрема, вчора президент Естонії пані Керсті Кал'юлайд та Голова Сенату Парламенту Чехії пан Мілош Вистрчел відвідати КПВВ «Чонгар» на адміністративній межі з Кримом. Це перший візит гостей такого рівня і ми дуже вдячні за цей сигнал.

Впевнений, що одного дня український суверенітет над Кримом буде відновлено. Розпочнеться зворотне перетворення авіаносця на круїзний лайнер.

І ми побачимо на власні очі, як російське керівництво в українському Криму вшановує пам'ять жертв російської окупації. Як це вчора робила пані Ангела Меркель стосовно жертв Другої світової війни. Колись це здалося б неможливим. Тепер це реальність.
Тому бажаю нам успіху у спільній роботі.

Дякую за увагу.